Правила для батьків

1. Дивуйтися, хвилюйтися, радійте разом з дитиною!

2. У дитини не повинно бути нестачі в різноманітності матеріалу для творчості.

3. Давайте дитині можливість експериментувати.

4. Робота дитини не повинна піддаватися критиці.

5. Зробіть виставку робіт, обраних дитиною.

6. Привчайте дитину самостійно готувати і прибирати своє робоче місце.

 

          Батьківські збори на тему:

«Значення народних традицій у вихованні дітей в умовах позашкільної освіти.»

        Розробила керівник  гуртка: Мусатова Світлана Олександрівна

Тема:«Значення народних традицій у вихованні дітей в умовах позашкільної освіти.»                                                           Мета: Ознайомити батьків з важливим значенням народного мистецтва та традиційних народних промислів у вихованні дітей , формувати почуття національної гідності та самосвідомості.                                                                             Обладнання: Вислови видатних людей про творчість (на дошці), пам`ятка-правила для батьків.                                                                                                                                    Благо, подароване нам мистецтвом, не в тому, чого ми навчилися, а в тому, якими ми стаємо.

                                                                                О. Уайльд

Дуже важлива роль народних традицій у вихованні підростаючого покоління.         Викладання декоративно-прикладного мистецтва в позашкільній освіті продиктовано життєвою необхідністю, так як сфера його впливу безперервно розширюється і охоплює найрізноманітніші аспекти життя сучасної людини.

Найбільш значним періодом в моральному становленні особистості є молодший  та шкільний вік. Цей вік характеризується підвищеною сприйнятливістю до зовнішніх впливів, вірою в те чому навчають, що кажуть,  безкомпромісність в моральних вимогах до інших, безпосередність в поведінці. Це є запорукою здатності до навчання і виховання.

Людина, яка не знає свого коріння, не любить свою батьківщину, не пишається славою і культурою своїх предків, не поважатиме традиції, культуру і національні почуття іншого народу. Звернення до народного мистецтва, що включає духовний досвід народу і виражає його художні та естетичні ідеї, сприяє відродженню в людині почуття національної гордості. Тому збереження культурної спадщини, народного мистецтва, його відтворення в сучасному житті вимагає активної і творчої праці.

Народне мистецтво, будучи охоронцем історичної пам'яті, безпосереднім носієм самобутньої культури, мистецтва попередніх поколінь, відображає педагогічний досвід народу, є найважливішим засобом виховання гармонійно розвиненої особистості.

У народних ремеслах, як і в усьому декоративно-прикладному мистецтві, сформовані традиції вже самі є критеріями прекрасного, того, що є фундаментом художньої культури.

Народні традиції відіграють важливу роль у виховному процесі дитини. Система народних традицій, звичаїв є одним з ефективних засобів виховання, так як здійснює механізм передачі норм поведінки, культурних і духовних цінностей від одного покоління до іншого.

Традиції, звичаї, обряди, свята, що містять в собі надійно перевірені часом і історичним відбором знань, умінь і навичок людства, представляють для позашкільної освіти предмет соціальної затребуваності і актуальності.

Виховне значення цих соціальних явищ полягає в тому, що вони викликають палке прагнення слідувати хорошим прикладам, які встановлені нормами і правилами. Необхідно створити у дітей певне ставлення до народних традицій і звичаїв, ставлення глибокої поваги, розуміння їх сутності, бажання вивчати і наслідувати приклад людей, носіїв цих явищ.

Декоративно-прикладне мистецтво містить в собі величезний потенціал для освоєння культурної спадщини, так як донесло до сьогоднішнього дня практично в неспотвореному вигляді характер духовно-мистецького осягнення світу.

Одна з головних особливостей народного декоративно-прикладного мистецтва - рукотворність творів. Кожен виріб народного майстра неповторний, воно як би зберігає частинку його душі, тепло рук. Художні принципи і творча методика декоративно-прикладного мистецтва виробляється самими майстрами в процесі їх художньої практики, і передаються від майстра до майстра, від покоління до покоління.

 Викладання декоративно-прикладного мистецтва в установах позашкільної освіти дає можливість розширити кругозір, активізувати образне мислення, а також найбільш повно виявити індивідуальні здібності кожної дитини.

Діти люблять працювати з різноманітними матеріалами, конструювати, виконувати речі практичного призначення. Навчання декоративно-прикладного мистецтва органічно поєднується з розвитком художнього смаку і творчої уяви.                                Народне мистецтво є неперевершеним педагогом, який, впливаючи на світ емоцій, розкриває народний характер, вчить мудрості, прилучає до його традицій, історії, любити рідний край. Тому так важливо, щоб народне мистецтво змалку увійшло в життя дитини, оточувало її, радувало, породжувало потребу у власній творчості.

 Особливо близький і доступний дітям декоративний розпис, що оспівує красу рідної природи. Яскравий і радісний, він викликає щире захоплення, створює піднесений настрій, вчить бачити прекрасне.

 Народжений у давнину звичай прикрашати стіни хат, печі, скрині стилізованими зображеннями квітів дійшов до наших днів, набувши статусу орнаментального мистецтва. Удосконалюючи й ускладнюючи візерунки, включаючи в них зображення тварин, людей, народні майстри перенесли декоративний розпис і на інші предмети вжитку та матеріали — папір, фарфор, текстиль, метал. Сьогодні його застосовують також у поліграфії, оформленні інтер’єрів громадських будівель.

 Збереження і розвиток традицій, відмінності природних зон у різних місцевостях України, історичні умови сприяли надзвичайній розмаїтості українського декоративного розпису. Для кожного регіону характерні своя колірна гама, певні елементи, улюблені композиційні рішення візерунка. Поряд з цим кожний майстер, як колись кожна господиня хати, прагне створювати нові оригінальні й неповторні орнаменти. Об’єднує різні твори святковий, життєствердний настрій.

 Розкриваючи дітям світ народного мистецтва, важливо вчити їх бачити спільне для різних зразків українського декоративного розпису, традиційне для певного регіону і помічати своєрідне, особливе для кожного автора або твору. Слід звертати увагу й на те, з якою любов’ю, захопленням виписано кожну квіточку, листочок, ягідку, яка це кропітка робота.                                                                                                                       Важливо підкреслювати зв’язок візерунка з рідною природою, яка надихає народних майстрів, допомогти впізнати знайомі дітям рослини, порівняти зображення природних квітів, тварин із придуманими художником.

 Прагнучи донести до дітей закони композиції, треба звертати їхню увагу на те, що візерунок завжди підкреслює форму предмета або аркуша, на яких він намальований. Доступне розумінню дітей і композиційне виділення головних моментів. 

Яскраві враження, що залишають у дітей твори українського декоративного розпису, багато в чому зумовлені їх веселковим, привабливим колоритом. Розмову про нього не слід зводити до перерахування кольорів, що їх використав художник, а важливо підтримати і розвинути те почуття захоплення, яке викликає у дітей зустріч зі справжнім мистецтвом.

 Не порушуючи цілісного сприйняття твору, варто проаналізував: окремі його елементи з погляду техніки виконання, запропонувати дітям визначити, яку квітку, листочок або що вони зуміють намалювати і як це робитимуть.

 Виховуючи інтерес і повагу до творчості народних майстрів, треба вчити дітей розрізняти декоративний розпис, характерний для місцевості, в якій вони живуть, і той, який побутує в інших регіонах . Добре, якщо діти впізнаватимуть за почерком відомих майстрів, матимуть свого улюбленого художника.

 Особливої уваги вартий петриківський розпис, що народився у с. Петриківка на Дніпропетровщині. Яскравий і урочистий, він пройшов шлях від нескладних стилізованих рослинних візерунків до високохудожнього рівня вишуканих орнаментальних композицій, що набули широкого визнання не лише в нашій країні, а й за її межами. У колірній гамі петриківських композицій переважають жовто-червоні кольори і різні відтінки зеленого. Традиційні елементи — небувала в природі квітка цибулька, схожа на розрізану навпіл цибулину, «кучерявка» з вигнутими пелюстками, кетяги калини, різноманітні пластичні листочки, тендітні завитки. Часто в рослинні композиції художники органічно вписують зображення комах, птахів, звірів, людей.                                                                                                               Існує думка , що тільки вільний народ може так малювати . Тому що Петриківський розпис зародився на території , яка ніколи не знала кріпацтва , де проживали вільні люди .

Розглядаючи і обговорюючи твори декоративного розпису з друзями і батьками, фантазуючи й розповідаючи за сюжетними композиціями, малюючи за мотивами українських розписів, діти прилучаються до життєдайного джерела народної творчості.

Долучаючись до занять мистецтва, людина виховує свій смак, вчиться знаходити красу в буденному, привчається творчо мислити.

Висновок: Роль народного мистецтва та традиційних народних промислів у вихованні дітей величезна. Саме традиційні ремесла, до яких долучається підростаюче покоління, розповідають про життя наших предків, про їхні звичаї і звичаї, не дають народу забути свою історію. Актуальне завдання патріотичного виховання багато в чому реалізується через любов дітей до традиційного мистецтва. Значення народних традицій велике для виховання підростаючого покоління. Народне мистецтво є втіленим поданням народу про красу і добро, про багатство рідної землі. Відмінною особливістю декоративно-прикладної народної творчості є яскравість фарб, контрастність малюнка, пристрасть до рослинних, тваринних або геометричних орнаментів.

 

Найважливіше у вихованні дітей, завжди має неминуще значення і дуже актуальне в сучасних умовах - це дбайливе ставлення до цінностей, створених працею людини і природи.

Традиція жива, поки її шанують, бережуть.

 

Правила для батьків:                                                                                                          1. Дитина повинна мати максимальну свободу для прояву ініціативи і необхідний фізичний і психічний простір.                                                                                               2.У дитини не повинно бути нестачі в художньому матеріалі: кольорових олівцях, фломастерах, фарб і папері.                                                                                                   3. Сюжет малювання не може бути піддано критиці.                                                         4. Дитячі малюнки можна повісити в зручному місці і попросити дитину прокоментувати їх.                                                                                                                 5. Потрібно пропонувати все, про що дитина любить говорити і говорити з нею про все, що вона любить.